«Різдвяна казка» від Пауло Коельо

Як розповідається в одній знаменитій давній легенді, колись у прекрасних гаях Лівану народилися три кедри. Кедри, як усім відомо, ростуть дуже-дуже повільно, так що наші три дерева провели цілі століття в роздумах про життя і смерть, про природу і людство. 
Вони бачили, як на землю Лівану прибули посланці царя Соломона і як потім, у битвах з асирійцями, земля ця омилась кров'ю. Вони бачили обличчям до обличчя заклятих ворогів - Єзавель і пророка Іллю. При них був винайдений алфавіт; вони дивувалися, дивлячись, як повз проходять каравани, навантажені барвистими тканинами.
І в один прекрасний день кедри вирішили поговорити про майбутнє.

- Після всього, що мені довелося побачити, - сказав перший, - я хотів би перетворитися в трон, на якому буде сидіти наймогутніший цар на землі.
- А я хотів би стати частиною чогось такого, що на віки вічні перетворить Зло в Добро, - сказав другий.
- А що до мене, - сказав третій, - то я бажав би, щоб люди, дивлячись на мене, щоразу згадували про Бога.
Пройшли роки й роки, і ось, нарешті, в лісі з'явилися дроворуби. Вони зрубали кедри і розпиляли ...
У кожного кедра було своє заповітне бажання, але реальність ніколи не запитує, про що ми мріємо. Перший кедр став хлівом, а із залишків його деревини спорудили ясла. З другого дерева зробили грубий сільський стіл, який пізніше продали торговцеві меблями.
Колоди від третього дерева продати не вдалося. Їх розпиляли на дошки й залишили зберігатися на складі у великому місті.

Гірко ремствували три кедри: «Наша деревина була так гарна! Але ніхто не знайшов їй гідного застосування ».
Час йшов, і от одного разу зоряної ночі якась подружня пара, що не знайшла собі притулку, вирішила переночувати в хліву, побудованому з деревини першого кедра. Дружина була при надії. Тієї ночі вона народила сина й поклала його в ясла, на м'яке сіно.
І в ту ж мить перший кедр зрозумів, що мрія його збулася: він послужив опорою найбільшому  Царю Землі.
Кілька років потому в одному скромному сільському будинку люди сіли за стіл, зроблений з деревини другого кедра. Перш ніж вони прийнялися за їжу, один з них вимовив кілька слів над хлібом і вином, що стояли на столі.
І тут другий кедр зрозумів, що в цю саму мить він послужив опорою не тільки чаші з вином і страві з хліба, але і союзу між Людиною і Божеством.
А з двох дошок третього дерева збили  хрест. Через кілька годин привели поранену людину і прибили її до хреста цвяхами. Третій кедр жахнувся і почав проклинати жорстоку долю.
Але не минуло й трьох днів, як він зрозумів своє призначення: людина, що висіла на хресті, стала Світочем Миру.
Хрест, збитий з деревини цього кедра, перетворився зі знаряддя катування у символ торжества.
Так сповнилася доля трьох ліванських кедрів: як це завжди буває з мріями, мрії їх збулися, але зовсім інакше, ніж вони собі уявляли.